Menu
Menu






гаражные ворота недорого Магазином www.bratishka.com.ua детские матрасы с кокосовой стружкой продаются без наценок.
что можно сделать с яблоками

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року вересня місяця 17 дня колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого,  судді: Курської А.Г.

      Суддів:                                          Синельщікової О.В., Куриленка О.С.

      При секретарі:                              Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про поділ майна,  за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Центрального районного суду  м. Сімферополя АР Крим від 28.03.2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

16.11.2006 року ОСОБА_1звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2про поділ майна.

Позовні вимоги мотивовані тим,  що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі,  який розірвано 21.07.2000 року. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3,  1993.року народження. Під час шлюбу,  в 1997 році,  відповідач на сім'ю отримав ордер на квартиру АДРЕСА_1,  де вони проживали разом до припинення сімейних стосунків. Вказана квартира була приватизована,  власниками квартири є відповідач та син в рівних частках,  вона у приватизації не приймала участі,  оскільки до того вже реалізувала своє право на приватизацію іншого житла. Фактично шлюбні відносини між нею та відповідачем продовжувались і після розірвання шлюбу,  вони вели спільне господарство,  сумісно виховували дитину. Однак у лютому 2005 року стосунки між ними погіршились і відповідач почав перешкоджати їй у проживанні у вказаній квартирі. Позивачка,  посилаючись на норми сімейного законодавства,  вважала,  що приватизована під час шлюбу квартира є спільною сумісною власністю подружжя,  а тому просила поділити 1/2 частку квартири АДРЕСА_1між нею та відповідачем.  Також просила визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить рішення суду скасувати,  як постановлене з порушенням вимог чинного законодавства,  і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт вважає,  що суд дійшов невірного висновку про пропуск строку звернення до суду,  не прийнявши до уваги докази спільного проживання її з відповідачем після розірвання шлюбу до початку 2005 року.

Судова колегія,  заслухавши суддю-доповідача,  пояснення двох представників позивачки та пояснення відповідача,  що з'явились,  розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає їх такими,  що підлягають частковому задоволенню,  а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з інших мотивів у зв'язку з наступними підставами.

Справа №22-ц-3844/2007                      Головуючий у суді першої інстанції: Малухін В.В.

Доповідач: Курська А.Г. 

Згідно з ч.3  ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги,  якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права,  які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до  ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальними нормами цивільного законодавства,  діючого на час придбання майна,  у разі пропуску строку звернення до суду за вирішенням спору про майно подружжя суд з'ясовує не лише причини пропуску,  зазначеного  ст. 29 КпШС України,  а й усі обставини справи,  права та обов'язки сторін. При необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду,  оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням майнового спору і вирішує його по суті. При пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви,  чому він вважає неможливим його поновити,  та зазначає,  що відмовляє в позові саме з цих підстав,  не аналізуючи в рішенні обґрунтованості вимог по суті.

Розглядаючи спір,  суд з'ясував обставини справи,  встановив,  що квартира за своїм правовим статусом приватизована під час шлюбу одним із подружжя,  а саме відповідачем та неповнолітнім сином сторін в рівних частках. З'ясував причини пропуску трирічного строку на звернення позивачки до суду і дійшов висновку,  що вона з 2001 року знала про своє право на поділ майна,  нажитого під час шлюбу,  але пропустила строк з причин,  які суд не визнав поважними. У зв'язку з цим було відмовлено в позові не по суті позовних вимог,  а за пропуском строків позовної давності.

Але з такими висновками суду колегія судців не погоджується,  оскільки вони не відповідають вимогам матеріального закону,  нормам КпШС України,  Закону України „Про власність",  які діяли на час виникнення спільного майна.

Дійсно,  майно,  нажите подружжям за час шлюбу,  є їх спільною сумісною власністю,  і в разі поділу цього майна між подружжям їх частки визначаються рівними.

Але 1/2 частка приватизованої спірної квартири не являється спільною сумісною власністю сторін за таких підстав.

Відповідно до положень  ст. 65-1 ЖК України,  Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року і  ст. 22 КпШС України квартира (або її частка) одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність,  є його власністю,  а не спільною сумісною власністю подружжя,  оскільки йдеться не про майно,  нажите подружжям у шлюбі,  а про одержану громадянином частку із житлового фонду безоплатно.

Зважаючи на вищенаведені підстави,  судова колегія вважає за необхідне в межах своїх повноважень згідно зі  ст.  ст. 307 та 309 ЦПК України ухвалити нове рішення про відмову в позові за безпідставністю заявлених вимог,  оскільки у позивачки не виникло права на спірне майно                    (приватизовану квартиру),  а тому відсутні підстави для обговорення питання про його захист за нормами КпШС України чи норм Сімейного кодексу України.

Інші доводи апеляційної скарги не приймаються судом до уваги,  оскільки не являються підставами для направлення справи на новий розгляд.

Керуючись  ст.  ст. 303,  304,  307,  309,  313,  314,  316,  317,  325 ЦПК України,  колегії суддів

ВИРІШИЛА:

Справа №22-ц-3844/2007                       Головуючий у суді першої інстанції: Малухін В.В.

Доповідач: Курська А.Г.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково,  рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28.03.2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2про поділ майна відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення,  однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.